Як Україні забезпечити власну енергетичну безпеку
Україні потрібно виконати програму щодо збільшення власного видобутку газу
Усе почалося з Китаю, для якого вугілля – найважливіший ресурс. На вугільних електростанціях виробляється близько 60% електроенергії. До 2021 року 90% вугілля видобувалося у країні, але після низки аварій на шахтах частину з них закрили. Це спонукало значно збільшити імпорт вугілля з інших країн, внаслідок чого виник його дефіцит і в рази збільшилася ціна.
Причини енергетичної кризи в Китаї лише частково локальні (дефіцит вугілля, початок дії нової системи обміну квотами на емісії вуглецю тощо). Ситуацію ускладнили загальносвітові причини: швидке відновлення виробництва та споживання після локдаунів, рекордні ціни на природний газ у світі та перехід від викопного палива до відновлюваних джерел енергії задля боротьби з глобальним потеплінням.
Тому в Китаї ще влітку виник колосальний дефіцит електроенергії, який триватиме і далі: почалися перебої в роботі промисловості, зокрема заводів, які постачають компоненти компаніям Tesla і Apple. Масштабно застосовуються обмеження електроспоживання та прогнозується, що перебої триватимуть всю зиму, а раптове відключення електрики стане новою нормою.
За даними Центрального управління електроенергетики Індії, майже 80% підприємств країни, що працюють на вугіллі, зараз перебуває в дуже критичному стані. У штатах Раджастан, Джаркханд та Біхар відключають електрику, іноді по 14 годин поспіль.
В Європі теж складна ситуація – розгорнулася справжня газова криза. Минуле літо було безвітряне та спекотне, а обсяги природного газу в підземних сховищах на сьогодні рекордно низькі. Ціни ростуть, а економіка – гальмує.
Енергетична криза не обійде й інші країни. У Бразилії посуха й падає генерація ГЕС. США та Росія поповнюють власні запаси та відмовляються нарощувати експорт.
Тож поки що у світі склалися ідеальні умови для того, щоб найближчими місяцями газ і світло, а потім і їжа, матеріали, товари та транспорт продовжили дорожчати, бізнес – банкрутував, економіка – гальмувала, а люди – бідніли.
Україна, на жаль, не виключення.
Але в більшості не внаслідок негативних світових тенденції, а завдяки внутрішньоукраїнським проблемам, обумовленим неефективним управлінням в паливно-енергетичному комплексі. Як наслідок, на сьогодні маємо глибоку енергетичну кризу, яка потенційно створює загрозу безпеці постачання електричної енергії споживачам. Просто зверніть увагу на підсумки тижня, які я регулярно публікую – ситуація кричуща. Це в черговий раз показує, наскільки Україна енергетично вразлива та залежна
І це при наявності в нашій країні всіх необхідних ресурсів та можливостей для забезпечення власної енергетичної безпеки та енергонезалежності!
Але для цього потрібно було:
виконати програму щодо збільшення власного видобутку газу (сьогодні маємо менше 15 млрд м3, а мало бути 20 млрд м3);
підтримувати в необхідних обсягах видобуток вітчизняного вугілля для забезпечення потреб енергетики та металургійної промисловості (для цього є всі можливості!);
підтримувати власне уранове виробництво для забезпечення атомних електростанцій паливом;
виконати зобов’язання перед інвесторами у ВДЕ для відновлення їх довіри для можливості залучення інвестицій в нове будівництво: викокоманевреної генерації, накопичувачей енергії, відновлювальної енергетики за ринковою ціною;
провести конкурс на будівництво нової генеруючої потужності, необхідної енергосистемі;
затвердити річні квоти підтримки «зеленої» енергетики (пріоритет – біомаса, яка має великий невикористаний потенціал) та провести «зелені» аукціони з розподілу таких квот, для забезпечення подальшого розвитку сектора на конкурентних умовах. У тому числі, для стимулювання розвитку теплової біоенергетики, що дозволило б частково замінити вугільну/газову генерацію на ТЕС і ТЕЦ іншою регульованою потужністю;
масштабувати енергоефективні заходи, створити умови для бізнесу щодо можливості їх реалізації.
Виконання цих заходів дозволило б повністю забезпечити внутрішній попит на електроенергію та навіть забезпечити її максимальний експорт у країни Євросоюзу, відмовитися від імпорту вугілля, мінімізувати залежність від імпорту природного газу та інших енергоносіїв.
Крім того, це дозволило би збільшити робочі місця, збільшити надходження до Державного бюджету, а не шукати в ньому кошти на зарплати шахтарям, закупівлю імпортованого вугілля, газу тощо.
