В Україні податок на нерухомість будуть встановлювати ОТГ
В Україні підготовлено до розгляду проєкт Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України (щодо вдосконалення системи місцевого оподаткування)». Пропонується внести зміни щодо оподаткування нерухомості, в тому числі у сільській місцевості. У разі прийняття Закон набире чинності з 1 січня 2022 року.
Законопроєкт стосується змін до поточної редакції Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 13-14, № 15-16, № 17, ст.112).
Законопроєкт у Прикінцевих положеннях передбачає, що Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна до 1 січня 2022 року належить забезпечити проведення масової оцінки майна. А Фонду державного майна України до 1 червня 2021 року забезпечити доопрацювання Єдиної бази даних звітів про оцінку з метою реалізації автоматичного визначення оціночної вартості нерухомого майна фізичних осіб.
Також, до Розділу XII. Податок на майно”, у проєкт Закону включено наступні пункти:
– п. 266.1.1. Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти або представництва нерезидентів, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх часток;
– п. 266.2.1. Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. До об’єктів оподаткування у тому числі відносяться об’єкти нерухомості, завершені будівництвом, що використовуються (або можуть використовуватись) за цільовим призначенням, але не введені в експлуатацію та/або не зареєстровані як об’єкти житлової або нежитлової нерухомості в установленому законом порядку.
– об’єкти житлової нерухомості (їх частки), які належать пенсіонерам, особам з інвалідністю, ветеранам війни та праці, малолітнім/неповнолітнім або недієздатним особам, за умови, що у власності фізичної особи зазначеної категорії громадян перебуває лише один об’єкт нерухомості та оціночна вартість об’єкта нерухомості не перевищує: для квартири – 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, для населених пунктів с числом жителів більше 1 млн. осіб, та 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, – для населених пунктів с числом жителів менше 1 млн. осіб; для житлових будинків – 600 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, для населених пунктів с числом жителів більше 1 млн. осіб, та 250 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, – для населених пунктів с числом жителів менше 1 млн. осіб. Положення цього підпункту не застосовуються до об’єктів житлової нерухомості, які надані їх власниками в оренду, лізинг, позичку або інше право користування по цивільно-правовим договорам (незалежно від форми їх укладання), або які використовуються їх власниками в підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку.
Ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, пропонується встановлювати за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 0,2 відсотка (для житлової нерухомості) та 0,3 відсотка (для нежитлової нерухомості) бази оподаткування, визначеної пунктом 266.3 цієї статті.
Якщо у власності фізичної особи станом на 1 січня звітного (податкового) року перебуває більше 5 об’єктів житлової нерухомості, ставка податку, визначена рішенням органу місцевого самоврядування, для шостого і кожного наступного з об’єктів нерухомості за збільшенням їх оціночної вартості застосовується з коефіцієнтом 3.
Сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, можуть встановлювати пільги з податку, що сплачується на відповідній території, у вигляді зменшення розміру ставки податку або запровадження режиму звільнення з урахуванням вимог підпункту 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.